Малокардашинська гімназія Голопристанської міської ради Херсонської області

Натуральна віспа. Ця гостра інфекційна хвороба людини і тварин спричинюється вірусом, який належить до родини поксвірусів (Poxviridae). Це один із найбільших ДНК-вмісних вірусів. Віріон натуральної віспи (Variolaviras) має форму цеглини з заокругленими кутами і належить до групи складних вірусів. Його серцевина (нуклеотид) має вигляд двовгнутої лінзи, по обидві сторони якої розташовані два бокові тільця. Серцевина, з упакованою в ній дволанцюговою ДНК та боковими тільцями, оточені зовнішньою оболонкою. Від хворої людини натуральна віспа передається повітряно-крапельним шляхом, а також через контакт з зараженим матеріалом. Епідемії цієї хвороби виникали в багатьох країнах світу, але головним осередком інфекції була Південно-Східна Азія. Смертність людей, заражених віспою, становить у середньому 15-20 %, при гемораргічній формі — 100 %.

У 1980 p. BOO3 повідомила про повну ліквідацію віспи в світі. Основним засобом, завдяки якому була досягнута перемога над цим недугом, було масове застосування вісповакцини, яку ще в 1796 р. запропонував англійський лікар Е. Дженнер. Проте, слід зазначити, що останнім часом стали з'являтися випадки захворювання на цю, здавалося б, повністю ліквідовану хворобу.

Грип. Віруси грипу належать до родини ортоміксовірусів (Ortho-myxoviridae). Розрізняють віруси грипу типів А, В і С. Типовим представником ортоміксовірусів є вірус грипу типу А, який був виділений в 1933 р. Е.Смітом, К-Ендрюсом і Лейдлоу. Вірус грипу типу А, що вражає людину, має три різновиди, які позначаються H1N1, H2N2 і H3N2. Перший і третій різновиди дуже поширені у сьогоденні, а другий був дуже розповсюджений з 1957 по 1968 р.

Віруси грипу належать до РНК-вмісних вірусів. Нуклеокапсид — спіральний тяж рибонуклеопротеїду, вкритий ліпідно-протеїновою оболонкою. В серцевині віріону грипу міститься вісім генів, у футлярі з білкових молекул. У зовнішній ліпідній оболонці вірусу грипу містяться два види білків (глікопротедів) гемаглютенін і нейрамінідаза. Ці захисні білки викликають вироблення антитіл, які захищають організм від повторного захворювання. Віріони грипу мають округлу або овальну форму.

Віруси грипу типу А добре розмножуються в курячих ембріонах, легенях мишей і дещо гірше — в клітинних культурах. Процес репродукції їх в сприйнятливій клітині можна умовно поділити на два етапи. На першому етапі відбувається адсорбція віріону на клітині, проникнення його в клітину і «роздягання» вірусної частинки до рибонуклеопротеїду. На другому етапі здійснюються транскрипція, реплікація РНК, трансляція і складання нових віріонів, які виходять з клітини шляхом брунькування.

Повний цикл репродукції вірусу грипу триває близько 10 годин, латентний період — 3 години. Раніші стадії репродукції (транскрипція) відбуваються в ядрі інфікованих клітин, пізніші — в цитоплазмі. Дозрівають віріони на плазматичних мембранах. При кімнатній температурі віруси інактивуються протягом кількох годин, а при нагріванні до 65 °С — через 5—10 хв. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом при розмові, кашлянні, чханні тощо.

Грипу властиві висока контагіозність і унікальна особливість, яка відрізняє його від інших вірусів, — мінливість антигенної структури віріонів, тобто білків, які викликають утворення імунітету до нього. Найбільше уваги привертають до себе віруси грипу типу А, оскільки вони є головними винуватцями виникнення, майже щорічних, епідемій, а через певні проміжки часу й пандемій цієї інфекції. Перша пандемія грипу виникла в Китаї в 1889 p., друга — у 1918 p., третя почалась у 1947 р. і тривала майже три роки. Наприкінці 1957 р. пандемія грипу охопила всі країни світу. Ця інфекція уразила майже 2 мільярди чоловік. Вона дістала назву азіатської.

Через 11 років, у 1968 p., пандемію грипу викликав гонконгівський вірус А типу H3N2, цю пандемію викликав новий сероваріант, в якому містяться гемаглютенін (Н) третього серологічного типу, а нейрамінідаза (N) — другого серологічного типу. Відбувся так званий шіфт, тобто поява нового вірусу, до якого організм людини виявився не імунним. Саме такі віруси є причиною виникнення пандемії.

Основним регулятором епідемій грипу є імунітет, а основним методом боротьби з ним — імунопрофілактика за допомогою живих і вбитих вакцин. Часто для профілактики і лікування грипу застосовують хіміотерапевтичні препарати, наприклад ремантадин, і універсальний противірусний засіб — інтерферон. Ефективним препаратом для лікування від грипу маленьких дітей є імуноглобулін. При захворюванні на грип використовують також і антибіотики, які запобігають виникненню і розвитку вторинної бактеріальної інфекції.